Писанка – один із основних атрибутів українського Великодня і розписувати яйце повинна була уміти колись кожна справжня господиня. А що діло це непросте і готуватись до нього треба ще заздалегідь, – повідали місцеві майстрині писанкарства – працівники районного відділу культури.

Ініціювала передпасхальний захід директор бібліотеки Світлана Овдієвич, яка трепетно ставиться до цієї української традиції, показує свої писанки та пригадує часи, як колись розписували. Участь у майстер-класі, що розгорнувся у читальному залі, могли взяти усі охочі. Завітала у бібліотеку колишній директор районного будинку культури, яка віддала цій роботі десятки літ, – Лідія Климович. Саме вона й розповіла про писанкарство, звичаї нашого краю та продемонструвала, як потрібно виготовляти писанку, які візерунки зображувати. «Яйце має бути чисте і тепле. Найважче – правильно зробити основу під яйце, рівненькі контури, хоча дивлячись збоку, здається, що це легко. Кожна місцевість традиційно має свої узори і свої назви – грабельки, зірочка, вітрячки, є розписані узорами, які схожі на весільний рушник. Тобто майстрині вкладали своє серце, душу і задуми віками. Беремо в руки яйце. Справа, скажу чесно, нелегка. Писачок треба, щоб був правильний і зручний. Запалюється свічка, береться шматочок воску справжнього, натурального бджолиного, розтоплюється на вогні і наноситься на яйце. А потім, як уже вариться яєчко, фарба, де був віск не чіпляється і так орнамент залишається.»

Варто знати, що писанкарка, приступаючи до розписування, перед тим має дотримуватись посту, бути сповідана, мати чисті помисли, голова – покрита хустиною.

На Великдень розписані яєчка дарували хрещені батьки своїм хрещеникам, які приходили до них у гості, вітати зі світлим святом – волочнювати. А ще писанками обмінювалися молоді дівчата та хлопці, які симпатизують один одному.

Знають і дотримуються українських традицій справжні патріоти своєї землі.